Ретинопатія

Розвитку ретинопатії сприяють різні фактори ризику, включаючи наявність шкідливих звичок (куріння, алкоголь), побічні дії деяких лікарських засобів та спадковість. Тому патологія сітківки може бути діагностована і в дітей. Є непоодинокі випадки появи цієї хвороби у недоношених, чия вага при народженні дуже мала.

Основні захворювання, які сприяють появі ретинопатії, це гіпертонія, атеросклероз та цукровий діабет. Здатні призвести до ураження сітківки ока та судинної оболонки травми.

Симптоми ретинопатії відрізняються від рівня ураження сітківки. Деякі люди можуть не відчувати жодних змін, особливо на ранніх стадіях захворювання. Однак на пізніших хвороба проявляється і пацієнт зазначає:

• розмитість зображення;
• спотворення зорових образів;
• викривлення прямих ліній;
• виявляються труднощі в отриманні зображення за умов низької освітленості чи у повній темряві;
• відчуття тиску чи болю в очах;
• звуження поля зору;
• часте чи постійне почервоніння очей.

Діагностика ретинопатії проводиться лікарем-офтальмологом і включає наступні процедури:

1. Огляд очного дна офтальмоскопом для вивчення стану судин, нервових волокон та інших тканин ока.
2. Ангіографія сітківки із введенням контрастної речовини дозволяє виявити порушення кровотоку та стан капілярів сітківки.
3. Оптична когерентна томографія (ОКТ) – метод дослідження з метою отримання зображення зрізу сітківки та виявлення наявності набряку чи інших змін.
4. Дослідження полів зору допомагає виявити зміни, які можуть бути пов’язані з ураженням сітківки.

Додатково пацієнт буде спрямований на вимірювання рівня цукру в крові, щоб виявити чи виключити ймовірність діабетичної ретинопатії.

Лікування ретинопатії залежить від її причини, ступеня тяжкості та інших факторів. Раннє виявлення захворювання дозволяє застосувати менш інвазійні методи лікування, а то й зовсім запобігти розвитку хвороби.

Лазерна коагуляція запобігає відшаруванням сітківки, яке можливе при ретинопатії. Існують різні види лазеркоагуляцій. Наприклад, при цукровому діабеті найчастіше застосовують панретинальну лазерну коагуляцію.

Ще одним ефективним методом лікування є інтравітреальне введення анти-VEGF препарату «Айлія» (афліберцепт), воно сприяє зниженню набряків, покращенню зору у цих випадках. Ін’єкція чи укол у око застосовують, коли відзначається надмірне зростання кровоносних судин.

На пізніших стадіях захворювання пацієнту можуть бути рекомендовані інші вітреоретинальні операції, включаючи хірургічне втручання. Розриви, відшарування сітківки, що сталися через ретинопатію, лікують оперативним шляхом, що дозволяє зберегти залишковий зір і не допустити повної сліпоти.