Халязіоном називають невелику горошину або градинку на верхньому або нижньому повіці. Вона може бути розташована із зовнішньої чи внутрішньої сторони. Через певні причини вихідний канал залози, що виробляє секрет, закупорюється. Рідина, що знаходиться всередині, накопичується, приводячи до ущільнення повіки.
Збільшений у розмірах вузлик (халязіон) завдає дискомфорту і може впливати на погіршення зору.
Основною причиною халязіону є блокада сальних залоз, розташованих на хрящовій пластині повік. Вони відповідають за виділення секрету, який оберігає око від висихання. Серед можливих причин, що призводять до закупорювання залоз, називають переохолодження, запалення, ослаблений імунітет.
Ризик ймовірного розвитку халязіону мають пацієнти з такими захворюваннями, як:
Наявність інфекційних та запальних захворювань в області повік тільки сприяє появі халязіону. Причиною хвороби може стати недотримання правил при носінні контактних лінз, недотримання гігієни очей, використання неякісної косметики, в тому числі, декоративної.
Перші симптоми, з якими стикається пацієнт при халязіоні, це почервоніння, припухлість та хворобливі відчуття. При знаходженні утворювання на зовнішній стороні повіки, можна побачити роздратування та набряклість біля ока. У деяких випадках це викликає свербіж.
У разі дотику це може спричинити біль. Сам розмір утворювання крихітний, але протягом першого тижня може незначно збільшитись.
У разі розташування халязіону на внутрішній стороні повіки пацієнт відчуває знаходження стороннього предмета, який при натисканні на рогівку може сприяти тимчасовій появі астигматизму, викликати нечіткість і розмитість зображення. Побачити його можна лише вивернувши повіку.
Візуальний огляд, проведений офтальмологом, дозволяє виявити та діагностувати халязіон, який зовні можна сплутати з ячменем, особливо у перші дні хвороби.
Під час візиту лікар може поцікавитись наявністю халязіону в одного із членів сім’ї для встановлення спадкового фактора. Особливі діагностичні заходи при халязіоні не потрібні. Однак у разі швидкого та значного зростання утворювання пацієнту можуть взяти біопсію, щоб перевірити ймовірність появи пухлини. А також проводять ультразвукове дослідження ока та комп’ютерну томографію.
Лікування халязіону залежить від його розміру та ступеня запалення. У деяких випадках може зникнути самостійно. На ранніх стадіях призначається місцеве лікування як очних крапель чи мазей. Це допомагає знизити запалення та запобігти інфекції.
При неефективності консервативного лікування офтальмолог рекомендує лазерне лікування халязіону. Це дозволяє не травмувати довколишні тканини. Сучасний спосіб лікування халязіону безпечніший, менш інвазивний, безкровний. Надріз утворювання та обробка його внутрішньої порожнини проводиться лазерним променем, що дозволяє уникнути післяопераційного інфікування. При цьому процес загоєння проходитиме швидко і без рецидивів.
Але не завжди при халязіоні підходить лазерне лікування. Якщо утворювання дуже велике, воно продовжує зростати або не зникає після застосування лазера, то офтальмолог обирає видалення за допомогою хірургічного втручання, при якому відбувається його вишкрібання. Після цього накладаються шви.
Лазерне та хірургічне видалення халязіону проводиться під місцевою анестезією. Після закінчення операції пацієнтові накладають пов’язку на око і видають рекомендації на період загоєння та реабілітації з графіком відвідування лікаря для спостереження.
Халязіон вважається хронічним захворюванням і навіть його хірургічне видалення не є гарантією того, що в майбутньому він знову не з’явиться. Для запобігання його появі слід застосовувати деякі профілактичні заходи:
